ЗАРЕЄСТРУВАТИ АВТОРСЬКЕ ПРАВО – ІСТОРІЯ. ЧАСТИНА 2

На практиці найбільшу фінансову вигоду отримували видавці та книготоргівці. Одночасно був встановлений інститут публічного надбання шляхом обмеження терміну дії авторського права та позбавлення автора-власника можливості контролювати використання свого твору після того, як цей твір куплено. Винагорода автора продовжувала бути мінімальною, оскільки для отримання плати за твір він повинен був передати виключне майнове право видавцю. Таким чином, текст не мав ні якої  ринкової ціни до моменту, доки автор не передав свої права видавцеві. Закон полегшив доступ іншої публіки до літературних творів, книг. Наприклад, якщо будь-яка особа вважала, що книга має занадто високу ціну, то вона мала можливість скласти і направити на ім'я громадського представника  скагру з вимогою чи проханням про зниження ціни на певну книжку. Існування такої норми може  свідчити про те, що творці Закону дійсно переслідували мету задовольнити певні інтереси суспільства.

 У Франції пізніше (1791, 1793 роки) були прийняті Декрети, які на той час стали   основою французької системи авторського права, яке забезпечувало:

- право автора на публічні виконання творів протягом усього його життя, а також протягом 5 років після його смерті на користь його спадкоємців та осіб, яким надходило таке право;

-  потім у 1793 році автору надавалися виключні права повторних видань його творів протягом всього життя, а також 10 років після смерті на користь його спадкоємців і правонаступників;

- відсутність обов’язкової необхідності реєстрації авторського права.

В США авторське право базувалося переважно на загальних положеннях англійського Статуту Анни. Самий перший федеральний закон був прийнятий у 1790 році, і передбачав термін охорони книг, морських та географічних карт протягом 14 років від дати їх першої публікації. Зазначений термін міг бути продовжений за життя автора і за умови здійснення та дотримання жорстких вимог щодо обов’язкової реєстрації і депонування.

Така ситуація зберігалася в США аж до 1976 року, коли був прийнятий сучасний закон, який встановив термін охорони авторського права протягом життя автора і додатково 70 років після його смерті. Сучасний закон 1976 року (аж до приєднання США до умов міжнародної Бернської конвенції, яка не вимагає формальних реєстраційних дій ) зберігав вимоги обов’язкової реєстрації та депонування, джерелом походження яких був саме Статут Анни 1709 року.

В Україні початок «авторського» законодавства почався за роки срср. Достатньо зазначити те, що усе законодавство України у складі срср було, м’яко кажучи, дуже не вдосконалим, і суперечило загальноприйнятим (у «просунутих» країнах світу) принципам авторського права як такими і свободі та правам людини загалом. Срср-овські «негаразди і невдосконалення» законодавчих актів у галузі інтелектуальної власності частково «перетекли» і молоде законодавство незалежної України, але це вже є темою зовсім для іншої статті. Достатньо зазначити лише той факт, що: «У 2013 році Торгове представництво США (Office of the United States Trade Representative, USTR) у власній спеціальній регулярній офіційній доповіді «почесно» встановило Україну на саме перше місце у переліку країн, які не забезпечують ефективний правовий захист авторського права. Навіть державні органи України вільно і задоволенням користуються неліцензованим комп'ютерним програмним забезпеченням. Цитата: «Це стало підсумком багаторічної заклопотаності у зв'язку з постійними крадіжками інтелектуальної власності, вкоріненими порушеннями авторських прав, чому потурає уряд». За словами авторів доповіді, Україна очолила список заслужено і йшла до цього не один рік» (Вікіпедія).

Й напевно внаслідок зазначеного, 1 грудня 2022 був прийнятий новий Закон України «Про авторське право і суміжні права», де зазначені дві суттєві норми, а саме: 

Перша: «Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей».

Друга: «Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах».

Таким чином, згідно з Законом та відповідними міжнародними конвенціями, авторське право в Україні не потребує обов’язкової державної реєстрації, але така можливість передбачена та існує. 

Тобто можна не реєструвати або реєструвати.

Звідси у багатьох творців виникають логічне запитання:

«Якщо авторське право виникає внаслідок факту створення твору, навіщо тоді існує процедура державної реєстрації ?»

«Які переваги надає свідоцтво про реєстрацію ?»

«Які наслідки можуть бути у разі відсутності державного свідоцтва ?»

«Як користуватися твором, право на який не незареєстроване?»

Спробуємо пояснити і навести приклади з нашого багаторічного досвіду. 

 

​

​

Реєструвати чи не реєструвати авторське право?   

​

Щоб не навантажувати читача, спробуємо сформулювати відповідь лаконічно і зрозуміло.

Якщо:

- Вам не потрібно десь і комусь доказувати власне «авторство»;

- Ви не плануєте продати твори або надати їх на тимчасове використання за гроші;

- Ваші твори не є «комерційно привабливими», тобто не відносяться, наприклад, до поняття «start up»;

- Ви не маєте необхідності оцінити вартість прав на Вашу творчу діяльність і внести цю вартість до статутного фонду підприємства;    

- не маєте намірів чи необхідності забороняти іншим особам використовувати Ваші твори, в т.ч. й в судовому порядку;

- створюєте щось лише задля власного задоволення, без мети майбутньої «комерціалізації, монетизації» (наведений перелік не вичерпним), то

у таких випадках не має сенсу в державній реєстрації.

В будь-якому разі Ви природньо є автором і власником Ваших пісень, музики, малюнків, картин, книг, невеликих текстів будь-якої тематики, світлин, фільмів, відеороликів, комп’ютерних програм, креслень, інших.

Але, якщо:

- Вам потрібен фактичний доказ «авторства», наприклад, для видавництва, музичного лейбла, покупця Вашого IT-продукту, в інших випадках;

- Ви плануєте продавати майнові права на пісні, музику, комп’ютерну програму, мобільний додаток, креслення, архітектурний проект, методику навчання, інше;

- можливе надання творів «в оренду» (по ліцензії) іншим особам на певний термін і за оплату;

- Ви створили твір на замовлення, і потрібно здійснити відчуження прав;  

- Ваші твори є частиною фірмового стилю бізнес-проекту, на який продаються фарншизи;

- Ваші твори є частиною «start up» (наприклад веб-сайт з інноваційними продуктами чи сервісом;

- існує необхідність офіційної оцінки майнових авторських прав, з метою, наприклад, продажу, внесення у статутний фонд, для розрахунку нанесених збитків, або для розрахунку суми роялті, для інших випадків;

- Ви є особою-роботодавцем і Вам потрібно фіксувати і відчужувати на власну користь усі створені працівниками об’єкти інтелектуальної власності;

- Ваша компанія за допомогою працівників виконує на замовлення від інших осіб творчі проекти, в тому числі в галузях відео, аудіо, архітектура, дизайн (веб, поліграфічний, рекламний, комп’ютерній, іншій), програмування, та в бідь-якій області літератури, науки та мистецтва;

- існує необхідність подарувати чи передати у спадок результати творчої діяльності;

- захистити Ваші права шляхом заборони використання творів (в тому числі й в судовому порядку) як в Україні, так і в інших країнах, в мережі Інтернет, в тому числі й на світових он-лайн магазинах (AMAZON, ebay, etsy, aliexpress, alibaba та подібних), то

у таких випадках дуже радимо Вам здійснити державну реєстрацію авторського права.

​

Будь-ласка, звертаєтеся до нас – наші консультації є безкоштовними, а ціна послуг щодо процедури отримання авторських прав є розумною та помірною.